Структура п'єси “Синій птах”

Структура п'єси “Синій птах”

П’єса Моріса Метерлінка "Синій птах" — це казкова феєрія, що розповідає про подорож двох маленьких дітей, Тільтіля і Мітіля, у пошуках символічного Синього птаха, який, за словами Феї, здатний дарувати справжнє щастя.

П'єса складається з п'яти дій та дванадцяти картин, кожна з яких відкриває нові світи та символи, що допомагають героям на їхньому шляху до пізнання істини. Кожен етап подорожі дітей супроводжується новими випробуваннями, зустрічами з різними міфологічними і магічними персонажами та взаємодією з глибокими ідеями, що розкриваються через символічні образи та події.

Композиція твору 

• Експозиція драми

На самому початку п’єси ми знайомимося з головними героями — Тільтілем і Мітіль, маленькими дітьми бідного дроворуба, які намагаються знайти радість у своєму житті. Вони чекають на Різдво, сподіваючись, що Санта Клаус принесе їм подарунки. Але, на жаль, цього не відбувається, і діти не отримують нічого. Вони стоять біля вікна й спостерігають, як у сусідньому багатому будинку святкують інші діти, що мають достаток і подарунки. Через це Тільтіль і Мітіль відчувають розчарування, але вони не занурюються в смуток, а просто спостерігають за чужими святами. Це служить відправною точкою для майбутньої подорожі, яка стане символом пошуку справжнього щастя.

• Зав’язка драми

Події набирають обертів, коли в домі дітей з’являється Фея Беримона. Вона розповідає дітям, що їй необхідно знайти Синього птаха для її хворої онучки, яка мріє про щастя. Фея пропонує Тільтілю і Мітілю відправитися на його пошуки, і це завдання стає їхньою основною метою. Таким чином, у цьому моменті розпочинається магічна подорож, яка змінює життя дітей, відкриваючи перед ними безліч незвичайних світів і таємниць.

• Розвиток дії драми

У подальших сценах п’єса зосереджується на внутрішньому розвитку героїв і філософських ідеях, що виникають на їхньому шляху. У другій картині ми бачимо, як Собака, вірний друг людини, проголошує, що «людина – це все». Це — перша поява головної ідеї драми, де розглядається могутність людини та її здатність до змін. Діти подорожують через кілька магічних і символічних місць.

У третій картині герої потрапляють до Країни Спогадів, де зустрічають своїх померлих родичів — дідусів, бабусь, братиків і сестричок. Це місце дозволяє їм пережити щасливі моменти з минулого, що нагадує про важливість пам’яті та вшанування минулого. У четвертій картині герої відвідують Палац Ночі, де зберігаються сили зла — Війна, Хвороби, Жахи та Привиди. Це символізує боротьбу зі злом і страхами, що можуть перешкоджати людині на шляху до щастя. Сцена в Палаці Ночі є глибоко символічною, оскільки вона висвітлює боротьбу між добром і злом.

У п’ятій картині, що відбувається в Лісі, автор зображує конфлікт між людиною і природою. Ліс стає місцем випробувань, де герої стикаються з природними труднощами, що символізують внутрішні страхи і сумніви. У шостій картині, завдяки наказу Феї, Тільтіль і Мітіль йдуть на цвинтар, де знову зустрічаються з темними темами життя і смерті.

У сьомій картині, яка відбувається вночі на сільському цвинтарі, діти стикаються з філософським питанням радості буття і розуміють, що навіть у моментах трагедії можна знайти миті справжнього щастя. Це є важливим етапом на шляху пізнання і духовного очищення героїв.

• Кульмінація драми

Кульмінація п’єси досягається, коли Тільтіль і Мітіль потрапляють у Царство Майбутнього, де зустрічають дітей, які ще не народилися. Це місце, яке символізує чистоту та невинність, стає відображенням найглибших мрій і надій людства. Царство Майбутнього є своєрідним ідеалом, де діти можуть відчути, що щастя полягає в простоті буття, в тому, щоб бути частиною більшого процесу життя.

• Розв’язка драми

У одинадцятій картині, яка є прощанням, п’єса наближається до завершення. Метерлінк виражає думку про те, що пізнання світу не може бути завершеним, оскільки справжня істина завжди залишається недосяжною. Синій птах у клітці стає символом того, що навіть досягши певних результатів, ми не можемо сказати, що все пізнали остаточно. Пошук істини та щастя — це безперервний процес. Це також підкреслює те, що щастя не завжди знаходиться в досягненні мети, а в самому процесі пошуків.

• Епілог

У дванадцятій картині, що є епілогом, Метерлінк підсумовує свої ідеї, акцентуючи увагу на важливості постійного пізнання. Він вказує на те, що пізнання не є кінцевим і не може бути завершеним. Істину неможливо пізнати раз і назавжди, тому процес пошуку і осмислення життя є нескінченним. У цій останній картині п’єса знову поєднує казкові ідеали з реальним життям, підкреслюючи зв’язок між ними і важливість процесу внутрішнього розвитку та самопізнання.